Курсовая работа: Право України другої половини XVII-18 ст.

Право України в другій половині XVII – XVIII століттях відзначається складними процесами формування та розвитку юридичних норм, пов'язаними як із внутрішньою політикою, так і з зовнішніми впливами. Після угоди 1654 року, що визначила відносини між Україною та Московією, правова ситуація почала змінюватися під впливом нових політичних реалій. Створення Гетьманщини як автономної адміністративної одиниці сприяло розвитку власних правових норм, які базувалися на традиціях Козацького права, а також на польських та московських legislatіv.

Перебування під контролем Московії викликало запозичення чужоземних правових норм, такі як "Статті Бутурліна", що регулювали різні аспекти життя козацького суспільства. Особливу увагу заслуговує "Литовський статут", що залишався основою для регуляції цивільних та кримінальних справ на території України. Важливим аспектом правотворення стало впровадження судочинства, розвиток якого супроводжувався формуванням нових судових установ, зокрема, Гетьманського суду.

Соціальна структура українського суспільства також накладавала свій відбиток на правові процеси. Особливо важливим був статус козака, що надавав певні привілеї, але згодом почав відбуватися перехід до нових форм соціального устрою, що призводило до юридичних колізій. Паралельно з цим, розвиток ринкових відносин вимагав створення нових юридичних норм, що стосувалися торгівлі і земельних відносин.

Загалом, правова система тієї доби стала ареною боротьби між різними соціальними групами, що намагалися відстоювати свої інтереси. Відзначається також вплив церкви на правотворення, адже релігійні норми часто перепліталися з світськими. У результаті, право України в цей період являло собою складний симбіоз традицій, запозичень та новацій, який відтворював специфічні особливості національної ідентичності та прагнення до автономії.