Курсовая работа: Теорія неореалізму у міжнародних відносинах

В міжнародних відносинах неореалізм розглядається як важливий підхід, що акцентує увагу на стратегічних інтересах держав і взаємозв'язках між ними в умовах анархії міжнародної системи. Він відзначається критикою класичного реалізму, впроваджуючи нові аспекти, такі як роль внутрішніх політик держав, економічних факторів та міжнародних організацій. Основною тезою цього підходу є те, що держави є основними акторами, які діють раціонально з метою максимізації своєї безпеки.

Неореалізм, представлений такими вченими, як Кеннет Уолтц, підкреслює значення структури міжнародної системи. Структура визначає поведінку держав, а саме їхнє прагнення до забезпечення власних інтересів. Важливо зазначити, що неореалісти розмежовують поняття "сил" і "влади", акцентуючи увагу на важливості балансування сил між державами для запобігання конфліктам.

Зміна міжнародної системи, зокрема, після закінчення холодної війни, призвела до нових викликів для неореалістичних теорій. Наприклад, виникнення нових акторів, таких як міжнародні терористичні організації, транснаціональні корпорації, а також розширення міжнародних організацій, ставлять під сумнів класичні уявлення про державу як єдиного актора. Проте, неореалізм продовжує залишатися актуальним, оскільки держави все ще залишаються центральними в структурі міжнародних відносин.

Неореалістичні концепції характерні для аналізу сучасних міжнародних криз і конфліктів. Вони дозволяють зрозуміти механізми, що призводять до збройних конфліктів і змагань за ресурси, а також відображають зміни в глобальній політиці. В цілому, неореалізм пропонує інструменти для глибшого аналізу складних і динамічних процесів у міжнародних відносинах.