Курсовая работа: Бароко у західноєвропейському та українському мистецтві

Бароко стало однією з найяскравіших і впливових епох у мистецтві, охоплюючи приблизно з кінця XVI до середини XVIII століття. Цей стиль виявляється в архітектурі, живопису, скульптурі та декоративному мистецтві, відзначаючись динамічними формами, емоційністю та експресивністю. В західноєвропейському мистецтві бароко пов’язане з іменами таких великих майстрів, як Караваджо, Рембрандт, Бахус і Ватто. Спостерігається тяжіння до спостереження за життям, використання світлотіні, що створює драматичні ефекти, а також зосередженість на людських емоціях та психології персонажів.

В Україні барокові традиції з’являються під впливом західноєвропейської культури, зокрема через контакти з Польщею та Литвою. Українське бароко втілювалося в архітектурі церков, таких як святині Боярської, а також в живопису, зосередженому на іконопису. Особливо вражаючими є роботи знаменитих українських художників, які поєднували традиції візантійського мистецтва з новими європейськими тенденціями. Відзначеними рисами українського бароко є яскравість кольорів, складність композицій та втілення національного духу.

У текстах та творчості цього періоду з’являється нове осмислення духовності, що відображається у мистецькому висловлюванні. В Україні, наприклад, елементи бароко вживаються як символ боротьби за незалежність, духовну ідентичність та культурну самобутність. Таким чином, бароко стало важливою ланкою зв’язку між західноєвропейським та українським мистецтвом, пропонуючи глядачеві новий досвід естетики, що поєднує в собі складні ідеї, почуття та релігійні переживання. Це кульмінаційний момент, який залишив помітний слід у наступних художніх стилях і традиціях обох регіонів.