Курсовая работа: Відчуження особистості і суспільства у філософії Альбера Камю на прикладі повісті "Сторонній"

Філософія Альбера Камю неприязно ставиться до абстрактних систем, які намагаються пояснити людське існування, при цьому акцентуючи увагу на сутності абсурду та відчуження. У своїй повісті "Сторонній" Камю ілюструє цю ідею через фігуру Мерсо, неемоційного героя, який існує в світі, де традиційні моральні норми втрачають своє значення. Відчуження особистості постає в його нездатності зрозуміти емоції та реакції оточуючих, що викликає критичне ставлення суспільства до його особистості.

Мерсо, зосереджений на фізичних відчуттях і абсолютній неприкритості, здається, ігнорує соціальні очікування. Його байдужість під час похорону матері, відсутність жалю та замість цього інтерес до природи викриває незвичність його світосприйняття. Цей контраст між внутрішнім світом героя і зовнішнім гуркотом, який від нього вимагає емоційної залученості, є яскравим прикладом відчуження.

Камю демонструє, як суспільство намагається нав'язати свої цінності, спроби зрозуміти Мерсо йдуть врозріз з його природою. Коли він убиває людини, заявки на поблажливість та співчуття, що висловлюються під час суду, не враховують його абсурдний погляд на життя. Суспільство стає катівнею, намагаючись примусити героя прийняти стандартні моральні норми, натомість, Мерсо залишається вірним своїм переконанням.

Таким чином, у "Сторонньому" Камю відчуження особистості від суспільства не лише розкриває конфлікт між індивідуумом і соціумом, але й ставить під питання сама основи людського існування, де абсурдність життя веде до втрати ідентичності в очах суспільства. У цьому світлі повість стає не просто оповіддю, а глибоким роздумом над місцем людини у світі, де остання намагається знайти своє місце, але стикається зі стінами незрозуміння і неприйняття.