Роман Кобо Абе втілює складний психологічний та соціальний світ, де мотив відчуження проявляється у багатьох аспектах. Головний герой, науковець, потрапляє у пастку незнайомого середовища, спочатку вважаючи це пригодою. Проте, незабаром він усвідомлює, що його свобода суттєво обмежена, а оточення стає символом безвихідності.
Відчуження виявляється у відсутності контролю над власним життям. Головний герой, опинившись у селі, втрачає зв'язок із зовнішнім світом, а його дослідницька діяльність перетворюється на безглузде існування. Спілкування з жінкою, що живе в пісках, відображає його внутрішній конфлікт: прагнення до спілкування та страшне почуття ізоляції. Їхні відносини, спочатку сповнені надії, поступово трансформуються в джерело болю та незручності.
Мотив відчуження також підкреслюється через філософські роздуми героя над сенсом життя. Він намагається знайти своє місце у світі, але втрачає почуття реальності. Піски, що оточують його, стають символом безперспективності, адже вони захоплюють і поглинають. Персонажі роману постійно намагаються вижити у цій метафоричній порожнечі, але їх зусилля виглядають марними.
Абе майстерно показує, як суспільство може відчужувати індивіда, штовхаючи його до крайнощів. Акцент на рутинному, монотонному житті героїв підкреслює безвихідь, в якій вони опинилися. Загалом, мотив відчуження у романі розкриває складні взаємини між людиною і суспільством, приреченість на самотність і пошук сенсу, що робить твір актуальним та глибоким у своїх соціально-філософських міркуваннях. Роман Кобо Абе запрошує читача замислитися над сутністю існування, взаємозв'язками між людьми та природою, яка часом здається ворожою.