Казка як тип літературного жанру володіє глибоким потенціалом для використання в психокорекційній практиці. Вона може стати важливим інструментом для розуміння і подолання складних психологічних конфліктів, зокрема таких, що пригнічують емоції та формують стосунки з батьками. Використання казки в психокорекції дозволяє створити безпечний простір, де учасники можуть вільно висловлювати свої переживання, адаптуючи запропонований матеріал до власного досвіду.
У контексті Едипового комплексу казки виступають своєрідними проекціями батьківських фігур і несуть у собі символіку стосунків із ними. Через інтерактивне опрацювання казок фахівець може стимулювати усвідомлення учасниками своїх переживань, пов'язаних із конфліктом між любов'ю і ревнощами до батьків. Уявлення про героїв, їхній вибір та наслідки дій дають змогу дитині чи підлітку перенести власні емоційні переживання на безпечний сюжет.
Таким чином, казка працює як метафора, яка, дозволяючи відтворити закладені у ній конфлікти, стає засобом для розв'язання особистісних проблем. Психокорекційний процес, використовуючи казкові наративи, сприяє розвитку уяви, креативності та емоційної компетентності, що важливо для здорового формування особистості. Важливими аспектами є також елементи інтерактивності, що продовжують переживати й обговорювати дії персонажів.
Казки допомагають не лише в усвідомленні, але й у трансформації досвіду, пропонуючи альтернативні варіанти вирішення конфліктів. Завдяки цим елементам, учасники можуть опанувати нові стратегії поведінки, зменшити негативний вплив родинної динаміки та зміцнити власні психоемоційні ресурси. Розгорнута робота з казкою може звільнити від тяжкості невирішених внутрішніх суперечностей та сприяти гармонізації стосунків із батьками, що, в свою чергу, позитивно позначається на загальному емоційному фоні.