Реформа Ехнатона стала важним етапом в історії стародавнього Єгипту, відзначаючи перехід до монолатрії, коли центральним елементом релігійного культу став бог Атон. Ця зміна в системі вірувань стала результатом глибоких соціально-економічних та політичних потрясінь, що відбувалися в країні. Ехнатон, який правив в 14 столітті до нашої ери, прагнув встановити єдину релігію, щоб утвердити свою владу і послабити вплив традиційних жерців, які поклонялися багатьом богам.
Реформа відзначалася новим релігійним пафосом, який акцентував увагу на сонячному богу Атоні – символі світла і життя. Атон був представлений у формі сонця, і його культу привласнили величезну роль у суспільстві. Основна мета цієї реформи полягала в об’єднанні єгиптян під єдиним богом, замість множинності культів, що суперечили один одному. Таке зосередження на одному божестві віддзеркалювало спробу Онкона створити більш цілісну соціальну структуру, що базувалася на нових цінностях, які підтримували авторитет фараона.
Результатом реформи стало будівництво нової столиці – Ахетатон, яка стала релігійним центром поклоніння Атону. Архітектура і мистецтво того часу також змінювалися, отримуючи нові форми і символіку. Проте, незважаючи на первісний успіх, реформа не витримала часу. Після смерті Ехнатона відбувся реванш традиційних культів, а нова релігія швидко втратила вплив. Внаслідок цього, значення реформи сприймається неоднозначно: з одного боку, вона стала важливим кроком в еволюції релігійних уявлень, з іншого – підкреслила неможливість тривалих змін у глибоко укоріненій релігійній традиції стародавнього Єгипту. Ця епоха залишила по собі слід у культурній пам'яті, продемонструвавши конфлікт між інноваціями і традиціями, який актуальний навіть у сучасному світі.