В Україні періоду феодальних відносин розвиток культури переживав значні зрушення, обумовлені соціальною, політичною та економічною ситуацією. Основою культури цього періоду стали традиції, які формувалися під інтенсивним впливом православ’я, а також західноєвропейських культурних течій. Духовність, мистецтво, література, архітектура - всі ці сфери активно розвивалися і відображали унікальні риси українського суспільства.
Однією з важливих ознак культурного розвитку була поява нових освітніх закладів. Відкриття братських шкіл у Львові, Остромаді й інших містах сприяло підвищенню рівня освіти серед населення. Ці навчальні заклади ставали осередками української культури, де викладалися не лише основи релігії, але й гуманітарні науки, історія та латинська мова. Водночас зростання грамотності дозволило українським авторам створювати літературні твори, які вносили вклад у збереження національної ідентичності.
Мистецтво того періоду також зазнавало змін. В архітектурі стверджувалися типові риси, притаманні готичному, ренесансному та бароковому стилям. Такі монументальні споруди, як церкви, замки та монастирі, свідчили про досягнення майстрів, які вміло поєднували традиційні українські мотиви з європейськими. Кераміка, живопис, декоративно-прикладне мистецтво також переживали етапи розквіту, демонструючи високу майстерність та оригінальність.
Важливою складовою культурного життя залишалася усна народна творчість. Пісні, билини, казки та приказки передавалися з покоління в покоління, зберігаючи пам’ять про історичні події, звичаї та традиції українського народу. Ці культурні елементи не лише формували національну свідомість, але й сприяли консолідації суспільства в умовах феодальної роздробленості.
Таким чином, культура в Україні під час феодальних відносин стала важливим фактором у розумінні ідентичності народу. Різноманітність культурних проявів, що виникли в цей період, свідчить про живучість українських традицій і прагнення народу до самовираження, незважаючи на складні історичні звороти.