Ізборник, створений у 1073 році, є одним із найважливіших літературних пам'ятників доби Київської Русі, який надає цінні відомості про культуру, релігійні уявлення та соціальне життя того періоду. Цей твір представляє собою збірник уривків з творів давніх авторів, що були адаптовані до потреб і запитів суспільства того часу. Його зміст охоплює різні жанри: від філософських міркувань до історичних описів, від релігійних текстів до народної мудрості.
Особливе місце в Ізборнику займають релігійні трактати, які свідчать про глибоку дерзавість населення Київської Русі з питань віри. Тексти, що містяться у збірнику, не лише інформують, але й виховують моральні цінності, формують світогляд, сприяють розвитку мислення. Вони ілюструють відображення християнських ідеалів у повсякденному житті людей, дбайливо зберігаючи духовну спадщину, що передавалася з покоління в покоління.
Крім релігійних аспектів, Ізборник також містить матеріали, які розкривають побут, звичаї та практики людей у той час. Це важливий ресурс для дослідження соціальної структури суспільства, його взаємин, а також світогляду. Твори, що увійшли до збірника, часто дають можливість зрозуміти, як проходило життя людей, які цінності вони шанували, що їх хвилювало і надихало.
Стилистика та мовні особливості Ізборника відображають характер давньоруської літератури, водночас демонструючи вплив візантійської традиції. Це робить його не лише культурним, а й лінгвістичним пам'ятником. Аналіз пропонованих текстів відкриває цілу низку питань про розвиток української мови, її художні форми та еволюцію.
Таким чином, цей збірник не просто є джерелом інформації; він свідчить про глибокі культурні засади, які заклали основи сучасної української ідентичності. Вивчення Ізборника Святослава наголошує на важливості засобів збереження культурної спадщини, що, в свою чергу, допомагає усвідомити історичний контекст, в якому формувалася Київська Русь.