Курсовая работа: Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.

В 30-х годах XX століття зовнішня політика Німеччини зазнала кардинальних змін, що було пов'язано з приходом до влади нацистської партії під керівництвом Адольфа Гітлера. Основна мета цієї політики полягала в переосмисленні ролі Німеччини у світовій політиці, відновленні її економічної стабільності та зміні територіального статусу, який був визнаний принизливим за підсумками Першої світової війни.

На початку 30-х років Гітлер активно працював над відновленням військової могутності країни. Порушення умов Версальського договору стало першим кроком на цьому шляху. В 1935 році Німеччина оголосила про відновлення військового призову та формування нових збройних сил, що стало шокуючим сигналом для світової спільноти. У відповідь на це, західні країни виявили недостатню готовність до реальних дій, що зіграло на руку нацистському режиму.

Суцільна територіальна експансія стала другим важливим етапом у зовнішній політиці Німеччини. Аншлюс Австрії в 1938 році та розподіл Чехословаччини показали, що Гітлер не збирається зупинятися на досягнутому. Ці дії підтримувалися пропагандою, яка поширювала ідею про необхідність „об'єднання німецьких земель". Зовнішня політика Німеччини ставала агресивнішою, що поступово призводило до напруження з іншими державами, зокрема, з Великою Британією та Францією.

Постійні переговори, укладені з фашистською Італією та Японією, відкрили шлях для створення осі Рим-Берлін-Токіо, що підсилювало міжнародний радикалізм. Однак з початком Другої світової війни, після вторгнення в Польщу в 1939 році, агресивна зовнішня політика Німеччини привела до глобального конфлікту, наслідки якого відчуваються і в сучасному світі. Зовнішня політика 30-х років XX століття створила передумови для трагічних подій, які змінили хід історії.