Курсовая работа: Українська політична думка 60-80-х років 20 ст.

В українській політичній думці 60-80-х років XX століття відбувся значний розвиток, зокрема у контексті десталінізації та пошуку нових форм української самосвідомості. Цей період ознаменувався активізацією інтелектуальної еліти, яка прагнула до оновлення суспільної свідомості та боротьби за права українців. Серед видатних представників цього руху можна виокремити таких діячів, як Василь Стус, Іван Дзюба, Ліна Костенко, що стали символами спротиву тоталітарному режиму.

Важливою віхою досліджуваного періоду стало "Шістдесятництво" — рух, який об'єднав митців, поетів і письменників, що закликали до реформи. Ці особистості не лише відстоювали автономію мистецтва, а й порушували питання національної ідентичності, прав людини та культурної самобутності України. Критика влади звучала не лише в літературі, а й у публіцистиці, де ідеї демократизації та національного відродження ставали все більш актуальними.

У цей період важливу роль також відіграла українізація, що супроводжувалась обмеженнями з боку радянської влади. Сувора цензура часто ставила під загрозу роботи тих, хто намагався висловити свою думку про соціально-політичну ситуацію. Водночас, виникали нові платформи для дискусій, зокрема, самвидав, який став альтернативним способом донесення інформації до суспільства.

Останні десятиліття століття ознаменувалися зростанням національної свідомості, що виражалося у закликах до відновлення незалежності та демократичних цінностей. Цей рух отримав новий імпульс після подій Чергового з'їзду КПУ в 1985 році, коли гасла про гласність та перебудову стали чітко окреслювати потребу в змінах. Державні структури почали змінюватися, але ці зміни не обійшлися без напруженої політичної боротьби.

Таким чином, період 60-80-х років став визначальним для формування сучасної української політичної думки, де переплелися ідеї свободи, гідності та самостійності, підготувавши ґрунт для подальших змін у суспільстві.