Курсовая работа: Самовизначення України і її зародження державності. Українська державність 1917-1921 рр.

У вітчизняній історії період 1917-1921 років став визначальним для формування української державності. У цей час відбулися може найважливіші події, що вплинули на подальший розвиток національної ідеї та боротьби за незалежність. Початок цієї епохи співпав із Лютневою революцією в Росії, яка призвела до падіння царського режиму та створила політичний вакуум. У таких умовах українці відчули можливість для самовизначення.

Створення Центральної Ради у березні 1917 року стало важливим кроком у напрямку політичної автономії. Вона проголосила автономію України в червні 1917 року, що відкрила шлях до подальших кроків у напрямку самостійності. Зустрічаючи опір з боку більшовицьких сил, Центральна Рада ухвалила Четвертий Універсал у січні 1918 року, оголосивши незалежність України. Проте реалізувати проголошену свободу виявилося складно через спроби міжнародних гравців і внутрішні конфлікти.

Після труднощів початку 1918 року, в Україні встановлено гетьманську владу Павла Скоропадського, яка намагалася відновити порядок, проте не знайшла підтримки у населення. Після гетьманату проголосили Директорію, яка знову намагалася відновити незалежність. Цей період характеризувався численними військовими та політичними конфліктами, зокрема, з більшовиками, поляками та білогвардійцями.

У 1920-му році Україна знову піддалася нападові більшовицьких військ, що призвело до чергових змін державного устрою. Наприкінці 1921 року більшовицька влада встановила контроль над територією України, що стало фактичним завершенням боротьби за незалежність у зазначений період. Цей час став важливим етапом у становленні і формуванні ідентичності українського народу, який врешті-решт призвів до відновлення незалежності у 1991 році. Суперечності та прагнення, що виникли під час цих років, залишили глибокий слід у пам'яті нації, впливаючи на розвиток державності в Україні.